На вершині трикутника

Справжність художника – це зміст та сенси у його мистецтві. Василь Кандинський був не лише художником-візіонером, художником-мислителем, а й найпотужнішим теоретиком мистецтва. Саме тому роздуми цього абстракціоніста є вкрай цінними.

Якщо поглянути на супрематично-абстрактні рефлексії автора, стає очевидним, що кожна картина – це не хаотичний набір геометричних символів. Заглибившись у контекст, вкладені сенси, теоретичні праці Кандинського, стає зрозуміло, що за всім стоїть глибинний аналіз. І саме він може слугувати чудовою метафорою та провокатором до роздумів, насамперед для не митців.

Для творів Кандинського характерне сприйняття фарб не тільки як оптичних, але й як звукових стимулів. Він класифікував їх за ароматами, звуками та формами. Він вважав, що синьому кольору відповідає коло, червоному – квадрат, жовтому – трикутник. Таким чином, свої картини він створював подібно до музичних симфоній, шукаючи гармонію у поєднанні кольорів.

Існує декілька основних теоретичних праць, у яких Василь Кандинський виклав свої рефлексії на тему мистецтва, роль художника, композицію, колір, форму. Серед них – «Точка и линия на плоскости», «О духовном в искусстве», автобіографічна повість «Ступени».

Усі праці Кандинського російськомовні, оскільки автор – родом із Москви, хоча за своє життя творив і в Україні, і у Німеччині, і у Франції. По цій простій причині ми цитуватимемо філософські трактати Кандинського мовою оригіналу, щоб повністю відчути суть філософії та глибину думки.

Спробуймо через думки Кандинського самоспровокуватися на роздуми про лідерство та роль лідера.

Покликання лідера

«Тогда неминуемо приходит один из нас – людей; он во всем подобен нам, но несет в себе таинственно заложенную в него силу «видения». Он видит и указывает. Иногда он хотел бы избавиться от этого высшего дара, который часто бывает для него тяжким крестом. Но он этого сделать не может. Сопровождаемый издевательством и ненавистью, всегда вперед и ввысь тянет он застрявшую в камнях повозку человечества».

Художник – це лідер та провидець для всього суспільства. Він приходить та несе у собі таємно закладену у нього силу візії. Так само як лідери команд. Лідерами народжуються. Вони відчувають покликання та енергію. Вони не можуть діяти по-іншому. Лідери не можуть стати не лідерами. Вони прийшли у цей світ для створення чогось більшого, суттєвішого, глибшого, для того, щоб штовхати віз, який застряг. Лідери – це візіонери, які бачать та вказують. Саме у цьому їхня глибинна суть.

 «Нема пророка у своїй вітчизні»

«Большой остроконечный треугольник, разделенный на неравные части, самой острой и самой меньшей своей частью направленный вверх – это схематически верное изображение духовной жизни. Чем больше книзу, тем больше, шире, объемистее и выше становятся секции треугольника. Весь треугольник медленно едва заметно движется вперед и вверх, и там, где «сегодня» находился наивысший угол, «завтра» будет следующая часть, т.е. то, что сегодня понятно одной лишь вершине, что для всего остального треугольника является непонятным вздором, – завтра станет для второй секции полным смысла и чувства содержанием жизни. На самой вершине верхней секции иногда находится только один человек. Его радостное видение равнозначуще неизмеримой внутренней печали. И те, кто к нему ближе всего, его не понимают. Они возмущенно называют его мошенником или кандидатом в сумасшедший дом. Так, поруганный современниками, одиноко стоял на вершине Бетховен.

Сколько понадобилось лет, прежде чем большая секция треугольника достигла вершины, где Бетховен когда-то стоял в одиночестве. И, несмотря на все памятники, – так ли уж много людей действительно поднялись на эту вершину?»

Так – більшість зрозуміє лідера лише через деякий час. Зазвичай, ось цього «деякий» потрібно дуже багато. Але команда, однодумці, ті, хто вірить, – вони зрозуміють значно швидше. Спершу вони навіть не усвідомлять, з точки зору раціональності, вони просто повірять і підуть за ним. А потім зрозуміють. Бо лідери – це люди, які дивляться значно далі вперед, які стоять на вершині трикутника і, зазвичай, ця вершина не лише високо, а й захована в тумані.

Створення та налаштування команди

«Живопись – есть грохочущее столкновение различных миров, призванных путем борьбы и среди этой борьбы миров между собою создать новый мир, который зовется произведением. Каждое произведение возникает и технически так, как возник космос, – оно проходит путем катастроф, подобных хаотическому реву оркестра, выливающемуся, в конце концов, в симфонию, имя которой – музыка сфер. Создание произведения есть мироздание».

А що таке команда? Особливо на етапі її формування. Це – конфлікти, зіткнення сторін, думок, цінностей, бачень. Це набір різних людей, професіоналів, але надто різних, щоб одразу заграти симфонію. Це – ревіння оркестру, яке супроводжується щохвилинними катастрофами. І саме роль лідера – відчути, що потенційно це – команда, що це – шедевр, що це – симфонія. Налаштувати людей, сформувати та допомогти зазвучати разом на спільному шляху до досягнення цілей та амбіцій.

Об’єднуючий фактор

«Еще позже я понял, что внешнее, не рожденное внутренним, мертворожденно».

Що визначає внутрішню силу та єдність команди? Цінності, які розділяють, у які вірять, які ведуть та допомагають бачити у темряві. Команда, яка не об’єднана єдиними цінностями – це набір людей, які рано чи пізно розійдуться у різні сторони. Цінності – це не просто «клей», це «п’ятий елемент», який подвоює, потроює силу та взаєморозуміння.

І знаєте що? Зазвичай, цінності команди формуються на основі цінностей лідера. Саме він задає ціннісний тон. Саме до нього та його світогляду «приклеюються» інші. І лише якісний «клей» дає можливість не «розклеїтися» у будь-які турбулентні періоди.

Цінності, як і лідера, не можна просто проголосити, призначити, «вручити». Це ті речі, які потрібно прожити, пропустити через себе, через власне внутрішнє «я», і лише ця перевірка ідентичності, ці внутрішні фільтри дадуть можливість відсіяти істинне від хибного.

Дивитися та бачити

У вірші В. Кандинського – квінтесенція ролі та місії лідера. Людини, яка не просто бачить, а й має сміливість пірнати в мутне, уникаючи прозорого та нецікавого. Насправді, лідери по-іншому і не можуть, їм просто нецікаво. Дивитися в телескоп у чисте небо – цікаво лише перших 5 хвилин. Надто все зрозуміло, очікувано та «видно».

Видеть

Синее, синее поднималось, поднималось и падало.

Острое, тонкое свистело и втыкалось, но не протыкало.

Во всех углах загремело.

Густокоричневое повисло будто на все времена.

Будто. Будто.

Шире расставь руки.

Шире. Шире.

И лицо свое прикрой красным платком.

И может быть, оно еще вовсе не сдвинулось: сдвинулся только ты сам.

Белый скачок – за белым скачком.

И за этим белым скачком – опять белый скачок.

И в этом белом скачке – белый скачок. В каждом белом скачке – белый скачок.

Вот это-то и плохо, что ты не видишь мутное: в мутном-то оно и сидит.

Отсюда все и начинается………

………Треснуло………

В. Кандинский

Олександр Різенко, ініціатор арт-проекта і галереї молодих художників UArt gallery