Етика у бізнесі: брехня краде ваше зростання
Цієї весни у Парижі відбулася перша авторська програма Адріана Сливоцького «Business Design T&T: Today and Tomorrow» від Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS). У програму увійшло п’ять навчальних блоків для формування комплексного бачення своєї компанії, серед яких – міграція цінності, моделі прибутку та проривний бізнес-дизайн, сила бренду і попит, мегатренди, а також історія бізнесу та етика. На останній темі пропонуємо зупинитися, щоб на прикладах найуспішніших стратегів, найбільших магнатів та найбагатших бізнесменів з’ясувати, чому етичність впливає на успішність бізнесу та як вона пов’язана з міграцією цінності. Далі – пряма мова провідного бізнес-футуролога світу, що двічі входив у рейтинг світових бізнес-мислителів Thinkers 50, Адріана Сливоцького.
Визначте двох людей, які дуже успішні, але очевидно неетичні у своїх діях. Навіщо? Саме на таких прикладах набагато легше пояснити, що таке етика і якими бувають обмеження. Для початку пропонуємо розглянути цікавий випадок від Джона Рокфеллера.
Джон Рокфеллер
Усі знають, хто він. Знають, який багатий, могутній, прогресивний, цинічний, креативний. Джон Рокфеллер – монополіст. Він влаштував справжній переворот у нафтовій галузі. Рокфеллер дивився на кожнісінький аспект ведення бізнесу з точки зору оптимізації – чому це так дорого? Чи немає розумнішого і дешевшого способу це зробити? Для нього не існувало занадто малих витрат, про які він не думав би. Скажімо, він почав виготовляти бочки для транспортування нафти самостійно, і таким чином кожна бочка коштувала йому 90 центів замість $2,50.
Перед тими, хто намагається розвинути власний бізнес та досягти високих результатів, постають ті самі запитання.
Рокфеллер починав у Клівленді. Чи знаєте ви чому? Він там жив. Ось і причина. Там у нього була потужна перевага у переговорах із підрядниками (зокрема, залізницею), і він завжди отримував найнижчу ціну. Він придбав чимало компаній. Як йому це вдалося? Він купував лідера на ринку і робив його важливим партнером свого бізнесу. І більше нікого не доводилося переконувати, інші самі приходили до нього. Отже, у нього завжди були переваги в переговорах та низька ціна.
Прочитавши книгу про Рокфеллера (Рона Черноу «Титан»), я почав дивитися на бізнес так, як дивився він. У нього був певний набір принципів, існувало «програмне забезпечення» в його голові. Однією з особливостей було те, що він ретельно обдумував кожен окремий аспект системи: витрати, дохід, транспортування, конкуренція, таланти.
Він зумів домогтися найнижчих цін на перевезення нафти залізницею. І був надзвичайно щасливий, що це спричинило такий галас і скандал у тогочасному бізнес-середовищі, адже це відволікало конкурентів від реальних прямих джерел доходу. Я ще довго після прочитання книги шукав відповідь на питання, які ж були прямі ресурси доходу.
Проте великий бізнес кидає великі виклики і створює спокуси. У Рокфеллера була одна проблема: він був надто агресивний. Скажімо, демпінгування цін було з тих речей, які йому не потрібно було робити, щоб його бізнес був успішним, але він все одно це робив. А потім він біг від штату до штату: від Пенсільванії до Коннектикуту, далі до Нью-Йорка, щоб утекти від шерифа. Чи можете ви собі уявити мультимільйонера, який таким займається?
Але якими були наслідки цієї агресивної поведінки, нелегальних чи напівлегальних дій, обману клієнтів? Чи може це сприяти бізнесу, і чи варто обирати таку тактику? Це важливе запитання. Ось що я зрозумів, провівши кілька днів зі згаданою книжкою та інтернетом. Рокфеллер був настільки зосереджений на різних неетичних кроках, що повністю пропустив міграцію цінності. Він пропустив розвідування нафти в Баку, Індонезії, навіть на західному узбережжі США. Він пропустив розширення сфер застосування нафти для залізничних та морських перевезень (замість вугілля), він пропустив Едісона, який зовсім поряд винайшов електричну лампу. А це загрожувало бізнесу Рокфеллера, адже до того в освітленні використовували нафту. І це все він упустив, хоч і, поза сумнівом, був одним із найвидатніших бізнесменів усіх часів, який до свого успіху дійшов сам, без шкіл, менторів чи допомоги.
Я не наполягаю на тому, що бути етичним – прибутково, але це набагато вигідніше, ніж не бути таким.
Ендрю Карнеґі
Вам, без сумніву, відомий Ендрю Карнеґі. Багатий підприємець, що збудував три тисячі публічних бібліотек та був найбільшим металургійним магнатом у світі? Теж агресивний, розумний, він теж був суто підприємцем, не винахідником. Насправді він зробив те, що робив донедавна Китай: привіз технологію виробництва сталі з Англії. При цьому він також створював попит – наприклад, навчив використовувати сталь при будівництві мостів. Карнегі теж був філантропом – витратив багато грошей для досягнення миру в світі, відстоював значущість міжнародного права у розв’язанні міжнаціональних конфліктів, профінансував будівництво Палацу миру в Гаазі, де повинен був розміститися Міжнародний арбітражний суд, писав книжки про мир.
Та водночас, коли його працівники вийшли на страйк із вимогою трохи підняти їм заробітну плату, він не просто відмовив їм у цьому, а розстріляв руками свого партнера Фріка. Сам він при цьому волів залишатися в Швейцарії. Я не знаю, наскільки це неетично, але це точно незаконно. Якщо ж проаналізувати фінансові показники його бізнесу, то в час, коли прибутки компанії зросли вдесятеро, зарплати збільшилися менше ніж у півтора рази. Карнегі повністю упустив можливість зробити своїх працівників найкращими союзниками, як це, наприклад, робили компанії в Японії у 1960-70 роках.
Генрі Форд
Генрі Форд – найвидатніший стратег. Він не був ані інженером, як Рокфеллер, ані технологом, як Карнеґі. Він був Стівом Джобсом свого часу і створив не тільки продукт, але й цілий процес. Його «Модель Т» змінила планету. Як і Рокфеллер, він мислив системно. Для нього мало значення не те, наскільки він занижує ціну на автомобілі та яка кількість людей в Америці могли собі дозволити авто. В його плані дій значення мали інші люди. В січні 1940 р. він зібрав разом усіх своїх працівників, щоб сповістити, що піднімає їхню заробітну платню більше ніж удвічі. Чому він це зробив? Щоб створити свою аудиторію самому. В результаті він досяг трьох речей:
- Він створив власний ринок, давши людям вищу зарплату і знизивши ціну на автомобілі;
- Він значно знизив рівень плинності кадрів у своєму бізнесі;
- І найголовніше – він створив середній клас у Сполучених Штатах Америки, кількість якого з того часу зростала, а це мало колосальний вплив. Це міг зробити Карнеґі на 30 років раніше, але не зробив.
Але бути етичним – цього недостатньо. Все ще необхідним лишається розуміти міграцію цінності та те, як змінюється світ і бажання споживача. Що сталося з покупцями двадцятих років минулого століття? Їм стало ще краще. Вони захотіли нових автомобілів не лише чорного кольору – як із каталогів. І тут у гру вступила компанія General Motors, яка створила нову бізнес-модель, щоб відповідати новим цінностям ринку. А видатний бізнесмен ХХ сторіччя Генрі Форд тотально в цьому провалився. Якщо у 1910-х Форд утримував 55% ринку, то у 1920-х його відсоток виявився на позначці 12% і ніколи більше не повернувся на топ-позиції. Це ще раз доводить, що бути хорошими – недостатньо. Подумайте про етику в контексті того, наскільки дорогою вона може виявитися.
То чи брешуть люди у бізнесі?
Так, ми всі про це знаємо. Але треба поставити собі одне запитання: чи потрібно брехати? Мандруючи історією останніх 50-ти років, бачимо приклади найкращих людей у політиці, спорті, мистецтві, які не брешуть. Питання: чи можна домінувати у бізнесі, не брешучи?
Так, якщо розуміти, що таке справжні стосунки. А це баланс між трьома аспектами: бізнес-цінностями, етичним лідерством та соціальними цінностями. Подумайте, чого не зробив Карнеґі, що зробив Форд і що він міг зробити, якби врахував міграцію цінності, а також подумайте про соціальну цінність Рокфеллера. Якщо ви усе проаналізуєте, то зрозумієте, що брехня краде ваше зростання.
Якщо ви прагнете стати справжнім етичним лідером, вам варто розуміти, що кожне поле гри – нерівне. Не важливо, в якій країні, не важливо, за яких обставин, деякі речі можна контролювати, а деякі – ні. Але якщо ви все-таки хочете бути неетичним лідером, то я маю і для вас декілька порад. Перша – не попадіться. Друга – не дивіться на себе у дзеркало. Третя – не дивіться в очі власним дітям. І знайте, що успіх робить вас сліпими і глухими. Але брехня робить вас самих на себе не подібними.
«Будьте жадібними. Але в довготривалій перспективі», – Гус Леві (Goldman Sachs).
Статтю підготовлено Львівською бізнес-школою УКУ (LvBS) за матеріалами першої авторської програми Адріана Сливоцького «Business Design T&T: Today and Tomorrow»