Кольори детоксикації

Луїз Еванс – міжнародний тренер та фасилітатор у сферах міжкультурного менеджменту, глобального лідерства та комунікаційних навичок, авторка методики «5 стільців, 5 варіантів вибору». Її виступ на ТEDx Genova переглянули на YouTube майже 2 млн користувачів. Минулого року вона провела щонайменше 3 публічних зустрічі в Україні, на яких знайомила слухачів із «5 стільцями». На одному з її виступів, що відбувався в межах Employer Leadership Summit, ми поспілкувались із авторкою.

Один олівець на трьох

Луїз розпочинає спілкування з аудиторією з практичної та нескладної, здавалось би, вправи – вона пропонує учасникам розподілитись на групи по троє, кожній трійці видає один аркуш і один олівець і просить намалювати будинок мрії. 3 руки – один олівець.

Як виглядає ваш будинок мрії? Можливо, це заміський котедж, вікна від стелі до підлоги або затишна хатинка на зразок толкієнівської нори Гобіта, бунгало на березі моря або пентхаус у хмарочосі? Можна було б дати волю фантазії, але є важлива умова: учасників троє, а будинок потрібно намалювати один. Один будинок, в якому були б втілені мрії трьох незнайомих людей. Як таке можливо? Фактично, під час цього завдання хтось мимовільно (чи рішуче) бере на себе роль того, хто веде, роль лідера – він направляє олівець, малює основу («фундамент»). В який момент відбувається ця негласна передача повноважень без жодних дискусій і голосувань? Коли двоє з трьох людей, які щойно зустрілись вперше, вирішили «довірити» втілення своїх мрій третій особі? Чи є той, у кого олівець, перманентним лідером, а двоє інших – виключно нелідери?

На думку Луїз, ролі ми обираємо кожної хвилини свого життя. Цей вибір безпосередньо впливає на розмову, яку ми ведемо, стосунки, які формуємо, і взагалі на якість нашого життя в цілому.

Доволі часто доводиться чути словосполучення «токсичне середовище», хоча йдеться зовсім не про територію хімічного заводу чи зону техногенної катастрофи. Як правило, йдеться про середовище взаємодії людей, соціальну групу, повітря якої «інфіковане» образами, апатією, знеціненням тощо, де кожен учасник зазнає отруєння. Неуважність до власних почуттів (невміння їх ідентифікувати), схильність до осуду (себе та інших), упереджена інтерпретація поведінки інших людей стосовно нас – це ті токсичні елементи нашого щоденного життя, які роблять його гіршим.

Рівень взаємодії в соціумі відображає рівень поведінкової свідомості (усвідомленої поведінки) кожного. Вміння контролювати негативні імпульси, ідентифікувати власні емоції і обирати, як чинити – шлях до комфортного життя свого та оточення. Власне, методика ненасильницьких комунікацій вважається найефективнішим методом у вирішенні конфліктів у світі, відмінно працює як у спілкуванні з дітьми та близькими, так і на лінії фронту, в школах, лікарнях, організаціях у більш ніж 70 країнах світу.

П’ять кольорових стільців

Уперше ідея класифікації поведінкових ролей у Луїз виникла під час відвідання курсу Маршала Розенберга – основоположника методології ненасильницького спілкування, людини, яка багато зробила задля досягнення миру у світі. Розенберг виділяв дві ключові ролі: Шакал і його антипод – Жирафа.

Шакал – це осуд, звинувачення (себе та інших), претензії, почуття вини, критика, оцінювання дій з точки зору «заслужив – не заслужив». Мова Шакала – це мова, яка роз’єднує, вселяє страх, сором, навішує ярлики, заперечує можливість вибору, знімає відповідальність: «Ти повинен», «Я був змушений», «Ти ніколи… (не слухаєш мене/не зможеш цього зробити тощо)».

Жирафа – тварина, яка має не лише найдовшу шию, але і найпотужніше серце, (важить 12 кг і пропускає 60 л крові на хвилину). Жирафа Розенберга – це сильний, але добрий і мирний персонаж. Вона не дає оцінок, не звинувачує, не вимагає, не погрожує. Жирафа – емпат, вона зважає на потреби та почуття оточуючих так само, як і на свої. Мова Жирафи – мова партнерства і серця.

Луїз зробила більш диференційовану класифікацію і сформувала 5 типів поведінки, залишивши крайніми полярними Шакала та Жирафу. Методика Луїз «5 стільців, 5 виборів» – інструмент зміни свідомості. Вона дозволяє фіксувати власні емоції, відчуття, реакції, дії у будь-який момент часу, контролювати негативні імпульси. Така усвідомленість дає вам можливість не діяти «на автоматі», «як завжди», а спробувати побудувати нові моделі власної поведінки, тим самим покращити якість свого життя.

Під час проведення тренінгу Луїз завжди використовує стільці, 5 стільців буквально, кожен із яких має присвоєний колір, а також зображення тварини як метафора рольової поведінки.

Червоне крісло – Шакал. Атакувати

Шакал – дуже розумний, сфокусований на власній вигоді, шукає кращої нагоди, щоб атакувати. Фокус його уваги – пошук недоліків «що не так». Основні дії: звинувачувати, скаржитись, пліткувати, карати. Але над-роль – засуджувати. Ми судимо людей у перші ж секунди знайомства: скануємо зовнішній вигляд, міміку, жести, голос і на підставі лише нам відомих критеріїв так само за лічені секунди формуємо вердикт: «Подобається/Не подобається».

Фахівці рекомендують практикувати ментальну дієту – спробувати протягом однієї години не оцінювати, не засуджувати, не критикувати. Це насправді, доволі непросто, але розвиває звичку концентрації і позитивного мислення.

Жовте крісло – Їжак. Сумніватись у собі

Якщо пошук «що не так» і осуд Шакала спрямовані назовні, то Їжак фокусується на недоліках у собі. Вразливий, він згортається всередину себе, щоб захистити себе від «злого» світу і скеровує осуд на самого себе. Він наче розвертає червоний стілець на себе і каже: «Я недостатньо розумний/розумна», «Я не зможу виконати цього завдання», «У мене ніхто не вірить». Страх бути відкинутим, страх розчарування, невдачі та роль жертви – ось основні переживання Їжака. Насправді ми всі буваємо у шкірі Їжака, хоча зізнаватись у власній слабкості зовсім непросто. Водночас важливим є те, яке рішення ми приймаємо, що робимо зі своєю невпевненістю: здаємось і уступаємо чи кажемо: «Ні, я хочу знайти ресурси і рости!».

Зелене крісло – Сурикат. Вичікувати

Сурикат – це нескінченне споглядання, аналіз та чекання. Ця тварина може годину стояти на своїй варті, лише повертаючи голову ліворуч та праворуч і спостерігаючи. На цьому кріслі ми емоційно стабільні, беремо до уваги різну інформацію, усвідомлюємо її, аналізуємо, глибоко вдихаємо… і далі – нічого, жодних рішень чи дій. Ми маємо вибір, але не робимо його.

Синє крісло – Дельфін. Розпізнавати

Це наче Шерлок Холмз із збільшувальним склом, крізь яке він дивиться на свою поведінку. Це чудове крісло, насправді, адже ми визнаємо себе: хто ми є, чого хочемо, ми знаємо, куди йдемо, не боїмось говорити правду. Це також про визначення власних кордонів. Ми турбуємось про себе. Ми ростемо і стаємо вільними. Також стаємо наполегливими, напористими, але не агресивними. Тут якраз доречні слова Аристотеля: «Знати себе – початок усієї мудрості».

Фіолетове крісло – Жирафа. З’єднувати

Жирафа має найдовшу шию та найбільше серце з усіх тварин. Довга шия дає їй неймовірне охоплення бачення. А серце – вміння співчувати. На цьому кріслі ми демонструємо емпатію, співчуття і розуміння. А також відставляємо своє его на задній план і слухаємо людей. Є таке іспанське прислів’я: аби пізнати життя іншої людини, необхідно взути її черевики і пройти її шлях. На думку Луїз, приміряння чужих черевиків є актом великодушності. Це крісло – запрошення подивитись із іншої перспективи, обійняти іншу реальність. Найважливіше питання на ньому – «Що важливо для нього / неї?».

Розвиток усвідомленого лідерства

Вибір ролі ми здійснюємо кожної миті. Як це працює на практиці? Ви йдете на роботу. Сьогодні важливий день, ви підготували чудову презентацію, почуваєтеся натхненно і впевнено. Ви – на кріслі Дельфіна. Потім низка зустрічей, емоційно важкі справи, і ви переміщуєтеся у крісло Шакала. Наш виклик кожного дня – знайти баланс між сидінням на різних, крайніх стільцях.

Три останніх крісла (Сурикат, Дельфін, Жирафа), на думку Луїз, розвивають усвідомлене лідерство: ми емоційно стабільні (Сурикат), ідентифікуємо свої потреби (Дельфін), турбуємось про потреби інших людей (Жирафа).

Безперечно, постійне перебування у топ-кріслі Жирафи вимагає високого рівня самосвідомості, тому наше завдання – намагатись бути в ньому якомога частіше і довше. Перш ніж ми захочемо звинуватити когось чи розкритикувати (що не сприяє продуктивності), або ж, коли самі опинимось об’єктом атаки – переміститись до крісла Жирафи.

Віктор Франкл – людина, яка вижила у концтаборі, говорив: «Все можна відібрати у людини, окрім одного – можливість вибирати ставлення до того чи іншого збігу обставин». Луїз Еванс пропонує «брати» крісла з собою додому, вчити своїх дітей вибирати. Вибирати, що ви можете здійснити в конкретну мить, щоб свій дім, своє робоче місце і свою планету зробити кращим місцем.

Олеся Гунько, експерт із HRу Проєкті ЄС із підтримки реформи державного управління в Україні