Купувати працівників чи вирощувати – вічна дискусія серед роботодавців, особливо на Закарпатті, де я веду діяльність. Тут серйозна проблема з кадрами через близькість до кордону. Складно конкурувати з європейськими зарплатами: робота, за яку в Ужгороді дають €250, за 70 км звідси оцінюється у €1000.
Перевага вирощування співробітників (особливо керівників) очевидна: в результаті отримуємо висококласних працівників, орієнтованих на результат, патріотично налаштованих до компанії та дуже гнучких з точки зору функціоналу. Їх складно перекупити, оскільки головна цінність для них не гроші, а колектив, в якому вони працюють, традиції і сама компанія.
Ціна за досвід та знання
Проте керівники не мають бажання, часу і терпіння для того, щоб вирощувати співробітників, а найголовніше – не вміють це робити. Також здається, що купити готового співробітника дешевше, ніж вкладати кошти у навчання «зеленого».
Для мене існують лише три випадки, в яких я готовий купувати співробітника:
- Коли потрібно виконати одну конкретну задачу: аудит, кризовий менеджмент тощо. В такому разі я використовую фріланс або аутсорсинг, купую послуги спеціаліста.
- Коли в компанії кадрова криза – ключовий співробітник з якихось причин більше не може працювати, а вчити нового працівника немає часу і можливості.
- Коли потрібен хороший виконавець, фахівець, який не генерує стратегічних ідей, а мислить на локальному рівні і добре виконує прості задачі.
Підводні камені
Якщо я купую співробітника, він повинен бути професійно на три-чотири голови вищий, ніж той, якого ми вже маємо у штаті. Як правило, такі спеціалісти приходять в компанію на більшу зарплату, ніж працівник із штату, а отже мають бути більш кваліфіковані.
В чому ж мінуси купівлі співробітників?
- Потрібно врахувати дуже багато факторів, аби забезпечити збереження позитивного мікроклімату в колективі.
- На певному етапі цих працівників може переманити інша компанія.
- Для такого працівника двома найбільшими цінностями в роботі є кількість грошей, які він заробляє, та швидкість, з якою він це робить.
Звичайно, можуть бути і винятки. Переконаний, що є й випадки, коли людина суперпрофесіонал, чітко розуміє свою задачу, добре її виконує і при цьому лояльна до компанії. Якщо ви зуміли купити таку людину, вам пощастило.
Вкладати душу, кошти й час
Вирощування співробітників як стратегічний напрям компанії передбачає особливе позиціонування бренду, компанії, цінностей. Тут закладається щось більше, ніж просто заробляння грошей. Потрібно багато часу приділяти колективу та процесу роботи, вкладати кошти у навчання і мотивацію співробітників. Чимало уваги відводиться нематеріальним складовим.
Працівник, якого навчають у компанії, повинен розуміти, що його перспектива не просто заробляти на $100 більше. В результаті він може стати серйозною фігурою на ринку праці і отримати щось більше, ніж гроші.
Є три кита, що стоять в основі вирощування: делегування, контроль та метальна складова. В ідеальному варіанті на початку навчання є мінімум делегування і максимум контролю, а в кінці – максимум делегування і мінімум контролю. При цьому весь процес навчання супроводжується прищепленням цінностей.
Кожного працівника, який є в моїй команді, я підбирав не за знаннями чи досвідом, а виключно за особистими якостями. Для мене важливо, аби людина зуміла знайти підхід у спілкуванні з існуючими працівниками, була ініціативною і здатною визнавати недостатність своєї компетенції в певних питаннях, не боялася складнощів, хотіла вчитися і постійно рости як особистість. В таких людей я готовий вкладати гроші, час, терпіння, емоції. В пріоритеті для мене – формування команди однодумців та стійкої структури компанії.
Звичайно, завжди є ризик того, що працівник, у якого вкладено стільки ресурсів, піде з компанії. Однак я переконаний: кваліфікований співробітник, якого ми виростили і який пішов, набагато краще, ніж некваліфікований співробітник, який залишився.
Олександр Загоруйко, директор консалтингової компанії MyProfi
