Емоційний бізнес: з маркетингу – до театру

Олександр Стужук має двадцятирічний бекграунд маркетолога. У 2016 р. зрозумівши, що рекламна агенція та посада топ-менеджера вже не принесуть нових досягнень, він звільнився та пішов в нікуди. Разом із режисеркою Поліною Бараніченко та партнером Олександром Орловським створив абсолютно новий для України проєкт — театр поза театром uzahvati. Олександр повністю змінив професію, розпочавши новий шлях — менеджера культурного продукту.

За 4 роки існування імерсивні вистави uzahvati відвідали понад 13 тис. глядачів, команда поставила 3 власні вистави у Києві, привезла всесвітньо відомий проєкт німецької команди Rimini Protokoll — Remote X у Київ та у співавторстві поставила виставу-променад в столиці Хорватії — Загребі.  Про те, як все починалось, як це — просвітлювати українського глядача й розвивати сучасне мистецтво в Україні Олександр Стужук розповів для SBR.

Олександре, що таке імерсивні вистави? 

Від англійської «immersive» — ефект присутності, занурення. У імерсивних театральних форматах глядач змінює свою позицію зі спостерігача на учасника, отримуючи свій глибокий емоційний досвід. Дія відбувається не перед ним, а з ним й у середині нього.

Як ви прийняли рішення займатись саме таким напрямком театру? 

Воно було емоційним та за покликом душі, жодної раціональності. Я і моя команда працювали раніше з івентами різного ступеня масштабності й аудиторіями. Ми чітко для себе зрозуміли, що це нам подобається. Але ми хотіли робити те, що матиме високу емоційність для аудиторії. Пошуки команди привели до театрального жанру site specific, який освоює не театральні простори й виводить глядача за межі себе й театру. Тоді ми прийняли рішення дізнатись, як вистави такого формату ставлять у Європі. Тоді ми зрозуміли, що у світі імерсивний театр розвивається вже понад 20 років, у той час як в Україні про нього у 2016 не знав майже ніхто.

Скільки у вас загалом вистав?

У нас 4 вистави. Це вистава-променад Час (Время), вистава-променад у Національній бібліотеці України ім. Ярослава Мудрого DIALOGY, НЕвистава у квартирі День/тінь та міжнародна вистава-променад «Remote Kyiv, поставлена у співпраці з німецько-швейцарською командою Rimini Protokoll.

Де ви берете кошти на втілення ідей вистав? 

Імерсивні вистави довготривалі у постановці, вимагають великих фінансових вкладень й абсолютно нового підходу до режисури. Коли тільки починали, як й багато початківців у бізнесі вкладали власні заощадження, шукали спонсорів й меценатів, брали участь у грантових програмах.  Ми й сьогодні працюємо за такою ж схемою, тому що назвати це прибутковим бізнесом не зовсім правильно, скоріше — це справа життя й серця, яка приносить нам якість кошти.

Особливістю нашого формату є те, що сюжети вистав не прив’язуються до конкретного місця — вулиць, будівель, архітектурних пам’яток тощо. Таким чином ми можемо перенести нашу виставу у будь-яке місце України й світу, адаптувавши його до місцевих особливостей.

Так у 2019 році наша вистава-променад Час (Время) поїхала до хорватського глядача. Ми вели перемовини із багатьма посольствами в Україні, тому що вважаємо, що промотувати унікальний український продукт закордоном повинні саме посольства.

Одного разу виставу у нічній бібліотеці DIALOGY відвідав почесний консул України у Хорватії. Йому вистава сподобалась й він вирішив нам допомогти — познайомити із мером Загреба, який потім й став нашим замовником.

Що потрібно для того, аби перевезти виставу у будь-яку точку? 

Фінансові вкладення зацікавленого режисера, інвесторські або меценатські кошти. Також це – театральна або творча команда, яка буде керувати виставою на місці, бо ми робимо не франшизу, а співавторський продукт й для того, аби він жив без нас, потрібна команда, яка буде ним керувати. Ми повністю навчаємо творчу команду на місці.

Окрім того, потрібен час — від початку перемовин, отримання передоплати й прем’єри вистави у місці пройде не менше ніж пів року. Далі у цій схемі ми будемо отримувати невелике роялті за авторство проєкту.

Назвіть ТОП-3 складностей, з якими ви стикаєтесь протягом 4-х років роботи?

Перше — мало українських глядачів були у Нью-Йорку або Берліні на імерсивній виставі. Тому багато хто плутає нас з екскурсією чи квестом, порівнює із класичним театром. У всіх маркетингових каналах ми постійно просвітлюємо та розказуємо, але глядач повністю розуміє формат тільки після відвідання хоча б однієї вистави.

Друге — це отримання дозвільної документації на проведення вистав у громадських місцях. Ми проводимо десятки зустрічей аби пояснити, хто ми такі, що займаємось культурним проєктом та для чого це потрібно місту.

Третє, швидше за все, не складність, а перевага та цінність — люди. Ми працюємо над виставами тільки з тими, з ким легко, хто віддається на 200% відсотків та відкриває душу. Для нас дуже важливо те, як ми почуваємо себе у процесі роботи. Якщо розумію, що мені не комфортно, починаю думати чому та як це зміні. Це дуже важливо для мене.

Чим ви пишаєтесь? 

Після наших вистав люди виходять наповненими, натхненними та із внутрішніми роздумами. Ми даємо приводи замислитись над буденними речами, але цей привід у вигляді вистави стає потужним інструментом саморозвитку людей. Це закладено у нашу місію. Я пишаюсь, що займаючись улюбленою справою, досліджуючи себе, людей навколо, сенси й театр, ми пронизуємо серця й робимо глядачів трішечки глибшими.

 

 

Добавить комментарий