Бізнес, що базується на довірі

Оксана Гудзовата 23 роки тому разом із чоловіком та двома іншими сім’ями розпочала діяльність ТзОВ «Хліб Трейд», більш відомого за торговою маркою «Просто Добрий Хліб». Сьогодні ця структура налічує близько 250 працівників. Про шлях до успіху, конкуренцію та виклики, що виникають у бізнесі, вона розповіла в інтерв’ю для SBR.

Оксано, розкажіть, як все починалося?

Бізнес був заснований у лютому 1996 р. представниками трьох сімей, які не пов’язані між собою родинно, а є друзями. Загалом ми пройшли класичний шлях розвитку малого бізнесу в Україні. Розвивалися експоненційно, тобто поступово до основного бізнесу долучали інші напрями, що допомагали у виробництві. Замість того, аби купувати імпортну сировину на ринку, почали імпортувати її самостійно за допомогою окремо створеної структури. На сьогодні бізнес організований за трьома основними напрямами: власне виробництво хліба та продуктів снекової групи, нішева гуртова торгівля сировиною для хлібопекарства та кондитерства і виробництво деяких інгредієнтів (наша програма В2В).

Чи могли би ви розділити історію існування бізнесу на визначальні етапи?

Насамперед – це заснування фірми з переліком усіх необхідних установчих документів (їх тоді було значно більше, ніж зараз), оренда офісу, купівля обладнання, пошук приміщення під виробництво. Як і в будь-якому іншому бізнесі – класичний шлях. На самому початку ми вчилися це все реалізовувати, і траплялися моменти, що бізнес на себе не заробляв, тому доводилося шукати кошти, щоб заплатити працівникам і втримати справу на плаву.

Наступний етап трапився десь у 2000-х, коли нам було недостатньо орендованих площ, і ми придбали на аукціоні напівзруйноване приміщення у кредит. Особливо важким періодом для нашого бізнесу були 2009-2010рр. (після кризи 2008 р.), проте спільними зусиллями нам вдалося втримати бізнес. Ще одним важливим етапом був поділ бізнесу за напрямами і різними юридичними структурами з метою кращого управління та контролю.

Яких знань вам бракувало в процесі започаткування і розвитку бізнесу?

Нам і дотепер бракує знань зі сфери харчових технологій. Ситуація ускладнюється тим, що на ринку дійсно не вистачає хороших фахівців-технологів. Ми вже навіть задумуємося когось із дітей відправити на отримання другої вищої освіти за цим профілем. І свідомі того, що ніхто з нас не має цих базових знань, тому залучаємо фахівців для роботи над рецептурами, проводимо тестування, маємо для цього власну лабораторію.

 Здається, ваш бізнес досить конкурентний в Україні. Чи так це і як ви з цим справляєтесь?

Бізнес працює у висококонкурентному середовищі, але тішить, що власники гуртуються, допомагають один одному. Ми заснували спілку приватних хлібопекарів і кондитерів України. Це, з одного боку, допомогло розділити територіальні сфери впливу, а з іншого – дало певні преференції в імпорті сировини. Так ми можемо претендувати на кращі ціни, закуповуючи більші обсяги, а також кожному учаснику спілки мати менші витрати в розмитненні. Ця структура живе, розвивається.

Чи долучаються діти до вашої справи? І чи цікавить їх ця сфера діяльності?

Так, син одного з партнерів створив власний інтернет-магазин. У майбутньому його діяльність, можливо, матиме відношення до нашої в плані інгредієнтів та додатків. Наш старший син зацікавився виробництвом сировини для кондитерства. Тобто діти мають змогу розвивати власну діяльність і тим самим долучатися до сімейної справи. Мені такий підхід подобається.

А чи хотілося би вам передати їм бізнес, аби вони продовжували хлібнусправу?

Діти мають право вибору, і якщо їм не захочеться переймати наш бізнес, а мати власне зацікавлення, я завжди це підтримаю. Проте у разі, якби хтось із родини захотів перейняти на себе операційне управління компанією,це було б чудово.

Якими рисами має володіти людина, якій ви змогли би передати керування бізнесом?

Передусім – велике, навіть пристрасне бажання цим займатися. І, звичайно, людина має бути компетентна в усіх питаннях, що стосуються управління компанією. Також необхідно бути готовим до того, що потрібно попрацювати і здобути досвід в інших організаціях, аби за деякий час із повним розумінням і відчуттям компанії могти стати її керівником.

Чи залучені до справи інші родичі, окрім чоловіка та певною мірою дітей? І загалом, із ким краще працюється: родичами чи неродичами?

У різні періоди діяльності були залучені родичі – в одній зі структур працює брат чоловіка. З ким краще працювати? Це залежить від самої людини. Ніколи не знаєш наперед, як можуть розвинутися події, незалежно від того, з родичем працюєш чи ні. З родичами важче лише в одному плані – робочі моменти можуть зіпсувати й родинні зв’язки, але якщо кожен працює і приймає зважені рішення, то все закінчується добре.

Чи є у вас сімейна конституція?

Поки що немає, але ми відчуваємо потребу в ній. Вперше про сімейну конституцію я почула на одній події Львівської бізнес-школи 6 років тому. Про неї розповідали представники європейських сімейних бізнесів, які вже в надцятому поколінні ними керують. Зараз, напевно, було б добре, якби кожен сімейний бізнес розпочинався зі складання сімейної конституції, адже з цим документом можна уникнути багатьох непорозумінь чи конфліктів.

А поки яким чином розподілені ваші обов’язки? Є якийсь документ, що це регулює?

У нас все базується на довірі. За 23 роки діяльності компанії різне було: і бізнесові конфлікти, і навіть якісь особисті… Бо це життя. Але з усіх конфліктних ситуацій нам вдавалося виходити гідно, ми все відразу проговорюємо, щоб ніхто не залишався сам на сам із негативом. Ну і обманів чи чогось подібного у нас також не було ніколи. І це, я вважаю, – найцінніше у нашому бізнесі.

Які виклики у майбутньому ви передбачаєте для свого бізнесу і галузі загалом?

Ну, тут ми не відрізняємось оригінальністю. Основні наші виклики – трудова міграція і сезонність. Улітку особливо важко, коли багато водіїв і пекарів виїжджають за кордон. Також проблематично на ринку знайти вузькоспеціалізованих фахівців або хороших менеджерів. І взагалі важко спрогнозувати, що відбуватиметься надалі з цією ситуацією. Якщо ринки відкриються остаточно і в Україну увійдуть потужні західні структури, ми, очевидно, проходитимемо шлях таких країн, як Польща і Чехія. Все буде перекуплятися, укрупнятися… Та мені здається, що ми все ще до цього не готові.

Хоча, з іншого боку, ці тренди вже не є такими очевидними, як навіть 5 років тому. Деякі економісти, навпаки, прогнозують розквіт невеликих гнучких сімейних бізнесів, які орієнтовані на інновації. І тут нам потрібно думати про постійний розвиток як виробництва, так і персоналу, а також бізнес-дизайну.

Які основні переваги та недоліки ви вбачаєте у веденні сімейного бізнесу?

Однією з ключових переваг є довіра, людські стосунки, які можна розвивати, особливо у нашому форматі з трьох сімей. Також сюди можна зарахувати можливість безпосередньо впливати і приймати рішення, від нас багато залежить, це певного роду свобода дій. Якщо говорити про недоліки, то сімейний бізнес має дуже чітко управлятися задля уникнення «зон турбуленції» і в управлінні, і в сім’ї. Стосунки іноді можуть страждати від того, що ти не можеш абстрагуватися і починаєш бізнес переносити додому. Але в будь-якому разі переваг у веденні саме сімейного бізнесу я вбачаю значно більше, аніж недоліків.

Поділіться секретом успіху сімейного бізнесу для тих, хто лише задумується над його заснуванням.

Треба налаштуватися на те, що потрібно багато працювати, часом учитися, але при тому спробувати перевести цю працю в площину творчості, отримувати від різних процесів задоволення. Не варто ставитися до роботи лише як до виконання завдань, а розцінювати її як захоплюючий процес створення чогось нового та цікавий шлях розвитку.