intro

Інновації, що запобігли краху

Чи можливий прорив після кризи? Що означає прорив у сучасному контексті? Яскраво цю тему, а саме – як втілювати інноваційні підходи у великих корпораціях, малих та середніх бізнесах, а також, як зробити інновації частиною організаційної культури, обговорили українські та міжнародні експерти та підприємці на конференції «INTRO-2018: як компаніям зберігати драйв стартапу?». Кейс про коркову індустрію виклав професор кафедри менеджменту Університету Евори, що в Португалії, Сумудіп Саркар учасникам  даної  конференції у Львівській бізнес-школі УКУ (LvBS). То ж як фінансові ілюзії заважають нам приймати правильні управлінські рішення, читайте далі.

Одного разу Дом Периньйон, монах-бенедиктинець із Франції, випадково використав корок із коркового дерева для того, аби закрити вино. Цій історії 400 років. І що він побачив? – Що такий корок є кращим, ніж те, що використовувалося перед тим – скручена конопля, змочена в оливковій олії. І це стало інновацією. Та з часом з’явилися дешевші альтернативи, корку раптом почав загрожувати крах, попри те, що впродовж 400 років він активно використовувався. Його частка на ринку становила 97%, і ми говоримо про багатомільярдний ринок. Найбільша компанія з вироблення корків у світі, яка знаходиться у Португалії, заробляла величезні кошти, поки не з’явився TХA ­–трихлоранізол). Що це таке? У 1981 р. вчені виявили, що справжня причина псування та окиснення вина полягає в тому, що у корку міститься трихлоранізол. Він проявляється внаслідок традиційних процесів виробництва: усюди на кухні, де є волога, можна знайти трихлоранізол, він нікому не несе шкоди, окрім корка.

Не ігноруйте проблему

Через цей науковий доказ індустрія з виробництва корків мала задуматися, що робити далі? На ринку одразу з’явилися конкуренти, які почали виробляти пластикові та алюмінієві кришечки. Раніше вони також були, але не займали великої частки на ринку. Виробники корка, звиклі до своєї монополії, ігнорували проблему. Жодна індустрія з часткою ринку  95-97 % не буде думати про запобіжні рішення. Вони не вірили, що клієнти відмовляться від корка. І в цьому була їхня помилка. Адже поступово через альтернативні технології корок майже зазнав краху: ринок впав із 95% частки у 1980 р. до 65% сьогодні.

Сумудіп Саркар розповів про дослідження, яке вони вирішили провести в університеті серед компаній-виробників корків. А саме, як ті вирішували «проблему»? Серед них був лідер ринку – компанія Amorim, річні надходження якої становили понад €1 млрд, і яка займала 25% глобального ринку. Крім цього, у дослідженні взяли участь ще 53 компанії. Ось до яких висновків дійшли в результаті: навіть традиційні індустрії можуть впроваджувати інновації у своє життя.

Одна з найбільших компаній все ж не стояла на місці і вирішила впроваджувати інновації швидкими темпами. З 1997 р. сюди прийшло нове покоління власників, яке дотримувалося такої думки: «Якби ми нічого не зробили, я і моя сім’я все одно були б ще дуже багатими, але упродовж лише одного покоління. Та ми усвідомлюємо: якщо нічого не робити, наступні покоління не матимуть що їсти».

Що ж зробив цей керівник? Він вклав чимало коштів у створення дослідницького центру-лабораторії, де напрацювали низку удосконалених корків для вина, та якій вдалося вирішити проблему з TХA. Це чудовий приклад того, як традиційне виробництво впустило інновації у своє життя. Фактично, галузь, яка майже зазнала краху, змогла повернути собі лаври і запобігти остаточному знищенню.

Вони могли купити свого конкурента – компанію, яка виробляла алюмінієві кришечки, але  цього не зробили. Вони могли побудувати нові заводи і запровадити нові технології. Та вирішили піти іншим шляхом – зберегти свій сімейний бізнес. «Ми розвиваємо наш сімейний бізнес вже понад 150 років, ми віримо у корок із коркового дерева і просто хочемо його удосконалити», – такою була їхня позиція.

Урок для менеджменту

Якщо ваш продукт є достатньо хорошим і ви в нього вірите – результат з’явиться при умові, коли ви вкладатимете зусилля в нові розробки і вдосконалення. Також значний успіх для цієї компанії принесла зміна управлінського підходу, а саме орієнтація на далекоглядність. «Інший тип керівництва може поставити все з ніг на голову і допомогти компанії уникнути краху», – наголосив Сумудіп Саркар.

Чому ж практично вся галузь нічого не робила такий тривалий час? Тому що вони отримували прибутки, і це суперечило їхньому принципу. «Навіть, якби вони втрачали значні долі ринку, то все одно заробляли б багато коштів, розширюючи ринки. Це створювало ілюзію, що в них усе гаразд. Тут йдеться про важливість сприйняття і прийняття управлінських рішень», – пояснив професор.

Лише одна компанія з майже 300 у цьому маленькому регіоні змогла впоратися з проблемою завдяки ресурсам, бажанню і вдалому лідерству. Інші також зрозуміли, що ситуацію треба вирішувати. Почали з’являтися приклади того, як маленькі компанії конкурували і співпрацювали між собою одночасно. Вони вирішили об’єднати зусилля, аби покращити якість свого продукту. Компанія Amorim безкоштовно поділилися знаннями, які здобула за рахунок проведених досліджень. Таким чином, конкуренти створили стандарти якості виробництва, які діяли як регулятори в цій індустрії.

Та компанія-лідер не припиняла роботи у своїх дослідженнях. Тому з часом із коркового дерева почали з’являтися нові продукти: наприклад, скейтборди, компанія Mercedes використовує корок для різних типів продуктів, Siemens робить із нього платформи для поїздів у метро, одна з колекцій взуття від Nike теж використовує цей матеріал. Окрім того, світовий фонд WorldLife видав звіт, де йшлося про важливість захисту коркових дерев, які не лише корисні для довкілля, але й є унікальною домівкою для певних тварин. Також цей світовий екологічний фонд використовує корок, як приклад економічних переваг, а виробники корків запустили промокампанію: «Купуючи вино з корком, ви не лише отримуєте хороше вино, але й захищаєте довкілля».

Індустріям, яким загрожує крах, необов’язково вводити нові технології. Приклад корка є досить успішним. Можна інвестувати в інновації, але так само важливою є віра у продукт і використання різних стратегій на його підтримку.

Олена Янковська, PR Manager Львівської бізнес-школи УКУ  (LvBS)