koval

В нашій країні працювати без почуття гумору – неможливо

Віталій Коваль п’ять років розвиває аграрний бізнес. Наразі він – генеральний директор аграрної компанії «Санако» та віце-президент Федерації греко-римської боротьби України. До цього працював у банківській сфері та керував компанією у роздрібній торгівлі. У інтерв’ю для Strategic Business Review Віталій розповів, які лідерські якості йому допомагають у роботі, яким він бачить розвиток аграрної галузі на найближчий час, і як до країни залучити іноземних інвесторів.

Віталію, чи можете ви сказати, що знайшли справу свого життя?

Я зараз переживаю цікавий період життя, в якому органічно почуваю себе. Мені подобається справа, якою займаюсь, і головне, що відчуваю гармонію внутрішнього і зовнішнього світу. Наша компанія «Санако» надає послуги з обробітку землі: увесь цикл – від посіву до збору врожаю. Керуємо парком сільськогосподарської техніки, яка працює на полях по всій території України. Мої функції стандартні для керівника компанії: мотивувати і стимулювати.

Чому ви обрали аграрний бізнес для розвитку кар’єри?

Для мене, як завжди, спрацювало правило «випадковість виявилася закономірністю». В українському аграрному бізнесі захоплюють масштаби поліпшень і вдосконалень, які кожен з учасників може втілити. У цій галузі компанії не скаржаться на «відсутність коштів у держбюджеті», а просто наполегливо працюють, отримуючи гідні результати.

Яким був ваш професійний шлях?

Після закінчення Тернопільської академії народного господарства я пішов працювати за фахом в один із комерційних банків – спеціалістом із кредитування. Це була справді хороша школа для розуміння бізнесу в цілому. Зі згуртованим колективом та мудрими наставниками. Мені подобалось детально вивчати та аналізувати бізнес-процеси клієнтів. Ще тоді я зрозумів, що люди, які працюють на землі, – особливі. Вони випромінюють позитивну енергію творення, таку властиву українській нації на рівні ДНК.

Який момент вважаєте переломним у своїй кар’єрі?

На щастя, я розумію, що будь-який момент в нашому житті може бути переломним. Особливо доленосними є зустрічі з людьми, які, як і книги, завжди приходять вчасно. У моєму житті таким моментом стало прийняття рішення розпочати власний бізнес. Згодом, уже з останніх моментів, які вплинули на життєвий вектор, стало рішення пройти навчання MBA-програмі. До цього я навіть не припускав, що можна зустріти на навчанні стільки цікавих людей, які стають близькими друзями – навіть у зрілому віці.

З якими складнощами зіткнулися?

У ставленні до складнощів я – оптиміст. Кожна проблема – це розширення наших можливостей у майбутньому. Переконаний, що більше бар’єрів людина долає у житті, то більшим стає масштаб особистості.

Які лідерські якості вам допомагають у роботі?

Саме поняття лідерства вже є предметом дискусії. Важливо, який першочерговий зміст ми вкладаємо у це слово. Для мене, насамперед, лідерство асоціюється з відповідальністю. Керівник, приймаючи рішення, уже певною мірою несе «свій хрест». Маю дивне власне спостереження, але всі справжні лідери, яких я зустрічав, є невиправними оптимістами з хорошим почуттям гумору. У нашій країні інакше неможливо.

А взагалі, вважаю, що лідерські якості дуже допомагає виховувати спорт. Тож майбутні лідери в Україні просто повинні ним займатися ще з дитинства.

Над якими проектами ви зараз ще працюєте?

Я знайшов цікаву паралель між ринком сільськогосподарської та будівельної техніки. На мою думку, у них схожі «точки болю» та виклики, тому мені цікаво застосовувати накопичений в агробізнесі досвід на іншому ринку.

Які кроки необхідно зробити, щоб спростити роботу бізнесу в Україні?

Думаю, що процес спрощення вже почався, і він незворотній. Головне, щоб діалог між владою і бізнесом був конструктивним і заснованим на фундаментальному розумінні рівності і взаємозалежності. Потрібно усвідомити, що держслужбовець, насамперед, служить державі, а підприємець не є його класовим ворогом, а партнером, який, сплачуючи податки, будує разом із ним екосистему під назвою «Україна». На жаль, багато речей у цьому контексті досі сприймаються викривлено – ще з часів Радянського Союзу, особливо у взаємодії бізнесу і контролюючих органів. В успішних країнах це – консультативний діалог, а у нас, поки що, схоже на монолог-виправдання.

Яких реформ потребує Україна?

Перш за все, потрібна реформа свідомості. Усі ми маємо усвідомити, що у нас немає іншого шляху, аніж модель сталого розвитку. Саме збільшення добробуту і ефективності має бути не за рахунок майбутніх поколінь, а поступовим і ощадливим. Болюче земельне питання має бути вирішене не в площині «дозволити продаж чи ні», а в забезпеченні гарантій стабільності роботи землекористувача. Деякі агротехнології дають максимальний ефект на третій, четвертий рік застосування, але чи впевнений аграрій, що саме він буде бенефеціаром перспективного результату?!

Які перспективи розвитку аграрного сектора на найближчі 5 років?

Український аграрний сектор знаходиться в стадії переходу від екстенсивного до інтенсивного сценарію розвитку. Однозначно, на перший план виходять технології та додана вартість. Я не згоден, що Україна має позиціонуватись як аграрна країна. Ми маємо створювати кінцеві продукти! Переходити від експорту сировини до постачання готових продуктів. І коли у нас почнуть купувати технології та know-how, можна буде сказати, що Україна використала свої природні та географічні переваги.

Попри те, що на нашій території – 25% світових запасів чорноземів, середня врожайність на українських полях, на жаль, ще далека від максимально можливої. Час рекордів і самоперевершень ще попереду.

Додана вартість має мотивувати до створення переробних підприємств! Нещодавно я був здивований інформацією про розмір експортної виручки Шотландії від постачання віскі – $6 млрд. Чим не приклад успішного позиціонування, правильної маркетингової стратегії щодо кінцевого продукту?! А весь аграрний сектор України генерує лишень близько $15-17 млрд валютної виручки за усіма товарними позиціями. Тому не народні депутати, а саме інвестори, які засновують переробні підприємства і створюють робочі місця, повинні мати недоторканість.

Як ідуть тут справи з інноваціями?

Інновації є драйвером розвитку агробізнесу, вони стають синонімом прибутковості. Технології збільшують ефективність у рази. Системи точного землеробства, крапельне зрошення, безпілотні технології вже не є інформацією з каналу Discovery. Це – буденна необхідність українського фермера. Прислів’я «що посієш, те й пожнеш» працює в агросфері на 100%. Земля є обмеженим фактором, тому те, як її правильно і максимально ефективно використати, є питання номер один для українського товаровиробника.

Чи цікавляться зарубіжні інвестори цією галуззю в Україні? Як їх залучити сюди?

Звичайно, що цікавляться і будуть це робити. Ми ще 25 років тому обрали сценарій відкритої економіки, тому маємо працювати у синергії із зовнішнім світом. Інвестори нам потрібні, але ще більше нам потрібні рівні умови для позитивної конкуренції. Наприклад: середньостатистичний фермер у США може взяти кредит на придбання техніки під 0,5-2,5% річних в рідній валюті. А український – під 18-24% на рік. Чи в рівних стартових умовах знаходяться ці два товаровиробника по різні сторони Атлантики, конкуруючи на світовому ринку? І це тільки один приклад із безлічі, в які вкладається зміст поняття «ризики країни ведення бізнесу». На мою думку, спрощення бюрократичних процедур прямо корелює з показником ВВП. Уявіть собі формулу: скасування обов’язкового отримання однієї незначної довідки чи погодження від влади призводить до росту ВВП на 0,001% :).

Ваші плани на найближчий рік?

Маю намір впроваджувати систему, яка дозволяє максимально ефективно використовувати спецтехніку, яка зараз простоює. Вбачаю великий потенціал у дозавантаженні активів, які мають інші власники, що задовольнятиме потреби інших потенційних клієнтів. Увесь світ рухається у бік кооперації та шерінгу, і Україна в цьому – не виняток.

Про що мрієте в професійному плані?

Мрію створити стандарти у галузі, в якій працюю, аби своїм бізнесом збільшувати ефективність і конкурентоздатність України. Розуміючи, що ти є частиною єдиної екосистеми, перестаєш думати у площині тільки прибутковості. Наше покоління має дуже цікаві виклики і задачі, і, головне, що є впевненість, що ти не один. Є багато однодумців, які створюють спільноту. І нас вже критична маса. Наша країна приречена на успіх!

Ваше побажання українському бізнесу.

Давайте ставати суспільством професіоналів, які горді за результати своєї праці і залучені до вищої мети прогресивної взаємодії.

Інтерв’ю підготовлено Львівською бізнес-школою УКУ (LvBS)