Починаємо зміни з себе

Андрій Стельмащук з 2015 року займає посаду керуючого партнера однієї з перших юридичних компаній України «Василь Кісіль і Партнери» (далі – ВКП). Це один з небагатьох випадків, коли управлінцем компанії став професіонал, котрий «виріс» у ній: Андрій почав працювати юристом у ВКП в 2003 р. За цей час його професійна сила та судові навички були неодноразово визнані різноманітними спеціалізованими виданнями та рейтингами. В інтерв’ю для Strategic Business Review Андрій Стельмащук розповів про цінності та принципи, які він поділяє як юрист та громадянин, про головні лідерські якості, які мають бути у керуючого партнера, та про зміни, котрі необхідні нашій країні та суспільству.

Андрію, ви вже 2 роки керуєте великою юридичною компанією. Що змінилося у вашому житті за цей час? З якими викликами ви зустрілися?

За освітою я – юрист, керувати юридичною фірмою я не вчився, тож на новій посаді у мене чимало викликів. Керувати юридичною фірмою – це не те саме, що робити правильні юридичні висновки чи надавати грамотні поради у складних ситуаціях. На новій посаді довелося багато чого освоювати фактично з чистого аркуша, добре, що колеги мене надзвичайно підтримували.

Це – досвід спроб та помилок. Думаєш, що для цього завдання досить знань щодо управління певною командою як партнер практики, але у випадку цілої фірми все виявляється зовсім по-іншому. То є особливість українського юридичного ринку та певний етап його розвитку: управлінням фірмою займаються ті ж люди, які надають професійні послуги.

А хто цим займається на ринках інших країн?

Коли я зустрічався з колегами із досить великих фірм у США, Великобританії та Франції, мене здивувало, що керуючі партнери значну частину свого часу приділяють юридичній роботі. В Україні ж до 80% часу йде на управлінські процеси. Це – суттєва відмінність. Я хотів би, щоб український ринок також був розвинутим до того рівня, коли юристи займаються юридичною діяльністю, а справами керують спеціально найняті управлінці.

Ким би ви стали, якби не пішли у юриспруденцію?

Про професію юриста я дізнався ще в молодших класах школи, але юристом став випадково. Я хотів бути лікарем і навіть спробував прооперувати жабу. У мене не вийшло. Зрозумів, що потрібно терміново шукати альтернативу.

Юриспруденція затягує. Після навчання і 14 років роботи я вже не уявляю, що можу бути кимось ще. Хоча, я міг би, ймовірно, бути у якійсь творчій сфері. Там, де є дотик до прекрасного. Можливість створювати і нести людям радість. Юрист дуже сумнівна, з такої точки зору, професія. В ній важливо не забувати, що проблеми, з якими ти працюєш, – не твої. Це складно, але лікарям у цьому питанні, звісно ж, не легше – є ризик, що людина помре в результаті невдалої роботи.

Яке ваше життєве кредо?

У мене немає пишномовного принципу або кредо, яке б я приписував собі. Знаю одне: треба робити все можливе, щоб змінити неприємну ситуацію або щоб досягти чогось хорошого. Зрештою, все, що не відбувається, – на краще. Для змін важливо мати терпіння, віру та докладати зусилля протягом тривалого часу. І це все, в першу чергу, стосується себе. Робота над собою найскладніша. «Маленький Янукович» живе в кожному з нас, і це велике зло не дає вирватися з пут, в яких застрягла наша багата земля. Я вірю, що все буде добре у короткостроковій перспективі, а не через 300 років.

Яким, з вашої точки зору, має бути лідер?

Відповім, яким повинен бути керуючий партнер, і що він має робити: тримати ніс по вітру та ризикувати і брати на себе відповідальність. А ще він повинен визначати неочевидні зміни, тобто, фактично, передбачати тренди. Керуючим партнером має бути людина, яка приймає рішення, покладаючись на власну інтуїцію і своє розуміння процесів, що відбуваються в країні та за її межами, а потім пропонує це рішення іншим партнерам.

Звичайно, можна робити те, що й всі інші юридичні фірми на ринку, та залишатися на посередньому рівні. Але, якщо бажаєш більшого, потрібно приймати неочевидно раціональні рішення. Перевірити їх правильність можна буде лише з часом, а ціна помилки для невеликих юридичних компаній в Україні може дорівнювати виходу з ринку.

 Які досягнення за ці 2 роки мають для вас особливе значення?

Ми утвердилися у приємній мені філософії надання юридичних послуг, що відрізняється від домінуючого на ринку бачення. Це рішення прийнято свідомо, адже, якщо ми прагнемо змін у власному середовищі, то повинні починати з себе. Особистим прикладом демонструвати, яким чином має розвиватися країна. Юристи, як ніхто інші, зобов’язані нести ідеали верховенства права в маси і слідувати високим стандартам у власній діяльності. Тож ми успішно дотримуємося обраного напрямку і пропонуємо це нашим клієнтам. Юристи чимало говорять про верховенство права, важливо, щоб вони не лише говорили, а й дотримувалися у власній діяльності таких високих стандартів.

 Етичний кодекс юриста – яким він має бути?

У кожного своя етика. Є юристи, для яких відібрати щось у свого конкурента – це абсолютно нормально. Є люди, що вважають етичним досягати результата для свого клієнта інструментами, неприйнятними у здоровому суспільстві. Для нас подібні питання мають величезне значення, і ми, як я вже казав, насправді слідуємо цінностям та ведемо свій бізнес етично. Українському ринку, в цілому, не завадить задуматися над дотриманням 10 заповідей або будь-якої іншої інтерпретації найпростіших етичних та моральних правил, що за віки сформувалися у суспільстві.

Як ви підбираєте людей до своєї команди?

Ставимо на перше місце людські якості. До фірми приймаємо людей порядних, які прагнуть пізнавати нове та розвиватися. Особисто я віддаю перевагу тим, у кого потенціал більший за мій, а також тим, хто у деяких питаннях розумніший за мене. Набирати в команду очевидно менш здібних, менш розумних і з невеликим потенціалом означає, що працювати за них будеш ти. А я б не хотів провести так все життя. Партнери нашої фірми самодостатні особистості та не бояться здорової конкуренції. Ми заохочуємо залишатися у фірмі тих людей, які здатні нас перевершити.

 Що ви використовуєте для мотивації персоналу?

Показуємо людям можливості. Ми – компанія, де немає одного власника, за яким завжди залишається останнє слово. Таких, як наша фірма, на ринку небагато. Люди, які у нас працюють, розуміють, що це в їхній владі щось змінити на краще, навіть якщо вони не на партнерських посадах. Звичайно, все ідеально не буває, але можливості висловлювати свою думку, пропонувати та реалізовувати свої ідеї у нас завжди вітаються.

 Що вас надихає у роботі?

Дає надію та сили те, що рано чи пізно у правової професії відбудуться зміни, і ми будемо на вістрі цих змін.

 Україні для виходу з кризи необхідні реформи, які з них мають бути першочерговими, на вашу думку?

Мало хто про це каже, але у нас зараз серйозна криза та потреба в духовній реформі. Можливо, ми навіть застрягли у замкненому колі: чого бідні – бо дурні, чого дурні – бо бідні. Більше 20 років українці концентрувалися (в усякому разі, словесно) на економіці та не звертали уваги на вищі матерії – спільні ідеї та цінності. Зокрема, таке нехтування призвело до втрати частини території, адже наш сусід зумів вплинути на світогляд частини наших людей, розуміючи, як це важливо. Застосовані для цього були розважальний контент, пропаганда та нав’язування історичних міфів, а ми 25 років говорили про економіку та особливо не згадували освіту, науку, культуру. Україні необхідно інвестувати в культуру, науку, виховання нового покоління освічених людей.

Аргументи, які зараз приводять політики на користь концентрації на економічних питаннях, знаходяться в площині “хліба з маслом”: як можна думати про високі речі, якщо на столі пусто. Але ти можеш ніколи так і не отримати того самого хліба з маслом, якщо будеш думати тільки про нього. Інша справа, що немає великої пропозиції якісних ідей, які могли б конкурувати в суспільстві.

 Індустрія 4.0, що потрібно зробити, щоб вона дійшла й до України?

Нещодавно читав книгу «Чому нації занепадають», з якої запам’ятався один приклад. Країни багаті сировиною більше схильні до занепаду, адже вони живуть за рахунок продажу своєї сировини, а на отриманих таким чином грошах паразитує їх влада. Бідні, з точки зору сировини, країни змушені шукати проривні ідеї. Думаю, якщо б ми той ресурс, що отримуємо від продажу нашої сировини, інвестували у проривні ідеї українців, то могли б бути на вістрі індустрії 4.0.

 Якою має бути податкова реформа для підтримки малого та середнього бізнесу?

У своїх судженнях, я спираюся на дослідження, які провів мій колега – Андрій Журжій. Він підрахував, що близько 80% надходжень до державного бюджету щорічно приносять 2 тис. компаній з близько 26 тис. платників податків. Ці 2 тис. великих підприємств має обслуговувати окремий податковий орган, надавати їм сервісну підтримку. Але поки що держава виконує не сервісну, а фіскальну функцію, і реалізують її 60 тис. податківців. Тобто, 60 тис. людей не надають якісного сервісу 2 тис. платників податків, які формують 80% бюджету. Цей штат має бути скорочено і за кожним великим підприємством закріплена одна відповідальна людина, що опікується його самопочуттям.

Друге, що потрібно зробити, – це забути про платників, які приносять 20% в бюджет. Хай працюють без великого податкового тягаря. Можна створити для них єдиний податок і не витрачати час на адміністрування сплати податків цими компаніями. Наприклад, встановити якусь суму податку для малого бізнесу, нехай платять її та працюють. Думаю, надходження зростуть.

І третє, треба зробити так, аби бізнесу було не вигідно залишатися в тіні, щоб стало не цікаво адмініструвати тіньові схеми. Головна проблема, якої варто позбутися, це те, що податкові органи та інструменти, якими вони зараз оперують, використовуються для тиску на бізнес. Це викликає величезний дискомфорт. Компанії готові платити податки, коли є правова визначеність та коли створені рівні умови. А коли одні оптимізують, інші не платять, треті перераховують десь в офшор, то у четвертих виникає питання: чому я один маю це робити по-правильному.

Чи задоволені ви роботою судової системи України?

Українська судова система не викликає у мене довіри, і я б не хотів потрапити до її рук. Ця гілка влади прогнила досить суттєво, і ніколи не знаєш, чи потрапиш до ще здорової її частини, чи уже до абсолютно хворої.

В принципі, я розумію, чому так трапилось, адже були створені умови, за яких судова система не може одужати. Близько шести тис. суддів, які мають повноваження вирішувати долі інших людей, отримують за це неспівмірно низьку платню, у порівнянні з тими питаннями, якими вони займаються. Тож перед ними весь час надто висока спокуса покращити свій фінансовий стан за рахунок пропозицій тієї чи іншої сторони.

 Яким бачите розвиток правової сфери через 5-10 років?

Років через 5-10 той масив юристів, який зараз працює на ринку, просто зникне як вид. Стандартизовані послуги будуть надаватися силами штучного інтелекту, а ту невелику частину послуг, де будуть потрібні навики, які не зможе відтворити машина, надаватимуть справді якісні юристи, конкуренція між якими буде на надзвичайно високому рівні.

 Що ви могли б порадити людям, які займаються бізнесом?

Скажу чесно, я не так багато бачив у бізнесі, щоб давати подібні поради. Що б я порадив самому собі, якби займався іншим бізнесом, а не юриспруденцією? Завжди звертати увагу на те, яким чином ти робиш свою справу. Можливо, з такою позицією не станеш мільйонером чи мільярдером, але людина завжди буде знати: її досягнення конкурентоспроможні в світі та ніхто не зможе її звинуватити у нечесній грі.

ТЕКСТ Олена Ушакова